Метою круглого столу було створення простору для міждисциплінарного діалогу щодо сучасних підходів та практичних інструментів утвердження гендерної рівності в університетському середовищі. У центрі уваги були питання підвищення гендерної обізнаності серед дослідників, структурних бар’єрів для жіночого лідерства та кар’єрного розвитку, емоційного вигорання у гендерному вимірі, а також інтеграції принципів гендерної рівності у повсякденні академічні практики та інституційну політику університетів.
З вітальним словом до учасників звернулася Лілія Туровська, проректорка з науково-педагогічної роботи та міжнародної діяльності Карпатського національного університету. Про основні завдання та діяльність проєкту EDUC-WIDE розповіла Ірина Григорук, керівниця науково-дослідної частини та менеджерка цього проєкту в КНУВС. Модерувала круглий стіл Тетяна Солоджук, начальниця відділу управління проєктами, яка у рамках проєкту EDUC-WIDE є відповідальною за завдання, що стосується гендерного менстрімінгу, переклад забезпечувала Катерина Кобута – перекладач відділу міжнародних зв’язків.
Тематичну частину відкрили Клаудія Делл’Уомо д’Арме з Університету Париж-Нантер, яка запропонувала міждисциплінарний погляд на формування гендерної обізнаності серед дослідників. Її виступ акцентував увагу на тому, що гендерна обізнаність є не лише сукупністю знань, а й процесом критичної рефлексії та переосмислення усталених академічних і професійних практик.
Практичний інституційний вимір теми продовжили Луїза Лавальє та Клеманс Біґель з цього ж університету. Вони представили досвід університету щодо протидії гендерно зумовленому насильству. Їхній виступ засвідчив важливість не лише усвідомлення проблеми, а й створення дієвих університетських механізмів, процедур та структур підтримки. Одним із важливих чинників ефективності гендерних політик їхнього університету є залучення працівників до заходів з гендерної рівності через підтримку, мотивацію та заохочення, а не через примус.
Особливу увагу учасників привернула презентація Емми Гомес Ніколау з Університету Жауме I, присвячена структурним бар’єрам для феміністичного лідерства в академічному середовищі. Дослідниця розглянула так звану академічну «сендвіч-модель», звернувши увагу на те, що значна частина роботи, яка підтримує університетські спільноти — менторство, емоційна підтримка, турбота та медіація — часто залишається недостатньо видимою в офіційних системах оцінювання. Водночас саме жінки та дослідниці на ранніх етапах кар’єри нерідко беруть на себе непропорційно велику частину такої роботи, що може впливати на їхні можливості для наукової продуктивності та кар’єрного розвитку.
Важливою складовою круглого столу стала доповідь Лариси Заграй, докторки психологічних наук, професорки, деканки факультету психології КНУ, на тему «Емоційне вигорання як гендерний маркер: виклики для вищої освіти». У презентації було проаналізовано, як гендерні ролі, соціальні очікування, баланс між роботою та сімейними обов’язками й інституційні умови можуть впливати на прояви професійного вигорання. Було підкреслено, що гендерні відмінності у проявах вигорання не є біологічно зумовленими, а значною мірою пов’язані із соціальними ролями, очікуваннями та практиками організаційного середовища.
Окрему увагу було приділено українському контексту, у якому на академічних працівників додатково впливають війна, безпекові ризики, економічна нестабільність, зростання професійного та адміністративного навантаження, а також необхідність поєднувати робочі, сімейні та громадські обов’язки.
Після тематичних презентацій учасники обговорили, які структурні та культурні бар’єри все ще обмежують кар’єрний розвиток жінок і їхній доступ до керівних посад у вищій освіті, а також яким чином університети можуть краще розпізнавати та попереджати гендерно зумовлені ризики для добробуту працівників, зокрема емоційне вигорання, та формувати більш підтримувальне й інклюзивне академічне середовище.
Круглий стіл продемонстрував багатовимірність питання гендерної рівності у вищій освіті. Гендерна обізнаність, інституційна відповідальність, лідерство, протидія гендерно зумовленому насильству, визнання невидимої праці та турботи, а також психологічне благополуччя академічної спільноти є тісно взаємопов’язаними складовими сталого розвитку сучасного університету.
Одним із ключових висновків зустрічі стало розуміння того, що реальна гендерна рівність потребує більше, ніж формальних політик і декларацій – вона передбачає постійну рефлексію, інституційну підтримку, відкритий діалог та практичні зміни у щоденному житті університетської спільноти.
