У 2025 р. Центр східноєвропейських студій Варшавського університету за погодженням із Міністерством закордонних справ Республіки Польща започаткував реалізацію проєкту, який передбачає проведення коротких лекційних курсів для студентів українських партнерських університетів в рамках тематики «Історія і культура Польщі – давня і сучасна». В ході реалізації проєкту впродовж 25–28 травня 2026 р. професор Варшавського університету, Надзвичайний і Повноважний Посол Генрик Літвін (знаний фахівець із українсько-польських відносин, Надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Польща в Україні впродовж 2011–2016 рр.) прочитав для студентів Факультету історії, політології і міжнародних відносин лекційний курс на тему «Річ Посполита Трьох Народів: народження – існування – занепад, 1569–1659 рр.». Курс передбачав 15 годин лекцій та завершився заліком.

1 червня 2016 р. у приміщенні Центру інноваційних освітніх технологій «PNU EcoSystem» учасників проєкту привітали директор Центру східноєвропейських студій Варшавського університету Ян Маліцький (в дистанційний спосіб), проректор з науково-педагогічної роботи Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Віталій Шкромида, декан факультету історії, політології і міжнародних відносин Ігор Гурак та директор Навчального наукового центру дослідження Центрально-східної Європи (який координував процес навчання) Орест Бойчук. За результатами прослухання лекційного курсу 22 студенти спеціальності «Міжнародні відносин», які брали участь у реалізації проєкту отримали з рук проректора Віталія Шкромиди сертифікати про завершення навчання.

Варто наголосити, що подібні лекційні курси мають надзвичайно важливе значення для всебічного розвитку сучасних студентів. Вони не лише поглиблюють знання з історії та культури сусідніх народів, але й сприяють формуванню ширшого європейського світогляду, розвитку критичного мислення та навичок міжкультурної комунікації. Особливо цінним цей проєкт є для студентів спеціальності «Міжнародні відносини», адже дозволяє краще зрозуміти історичні витоки сучасних політичних процесів у Центрально-Східній Європі та є етапним кроком на їхньому шляху до участі у програмі ІІ дипломів Карпатського національного та Варшавського університетів.

Не менш важливим є й те, що реалізація таких ініціатив на базі Центру східноєвропейських студій Варшавського університету вкотре підтверджує високий рівень академічної взаємодії між Варшавським університетом та Карпатським національним університетом імені Василя Стефаника. Багаторічне партнерство двох закладів вищої освіти продовжує наповнюватися новим змістом, відкриваючи для студентів і викладачів додаткові можливості для навчання, наукового діалогу та міжнародної співпраці, що особливо важливо в умовах сучасних викликів для України та всієї Європи.

У 2025 році Карпатська історико-археологічна експедиція кафедри етнології і археології Карпатського національного університету імені Василя Стефаника виявила і обстежила печерну обитель у с. Раковець Городенківської міської територіальної громади Коломийського району. Зважаючи на технічні особливості побудови скельної чернечої пам’ятки, вирубування пазів з допомогою яких кріпилися дерев’яні конструкції дверей, вона відноситься до ХІІІ–ХІV століть. Наскельне зображення у вигляді ікони Пресвятої Богородиці з Дитям Ісусом і скульптурне погруддя Діви Марії з вінком на голові виявлене біля входу до печерної обителі очевидно було викуте у ХVІ–ХVІІ століттях.

Пошук раковецьких сакральних старожитностей продовжився Карпатською історико-археологічною експедицією весною 2026 року, що дало змогу з допомогою місцевих краєзнавців – М. Федака, Я. Каштанюка, Ф. Гурака натрапити на так звану Монастирську стежку, яка починалася за 300 м від Раковецького замку, біля третього яру й простягнулась вздовж р. Дністра у південному напрямку на 200 м. Стежка привела до урочища Стінка, яке ще має в народі назву Біла Скеля. Виступ сягає в ширину 25 м, у висоту 8 м і розташований на рівні 50 м від рівня р. Дністра.

У ході обстежень виявилося, що в Білій Скелі свого часу було викуто печерний монастир, який складався з каплиці й двох келій. До нашого часу печерна обитель у цілісному вигляді не збереглася. За версією, переказаною жителями села, місцевий міліціонер у пошуках каміння для побудови житла в 60-х роках ХХ століття підірвав печерну пам’ятку вибухівкою (?), у результаті чого обитель розкололася навпіл, західна стінка була знищена. Збереглася лише східна скельна стінка печерної каплиці з вівтарною частиною і двох келій.

Каплиця мала приблизно 2,5×3 м. Загальна її висота в сьогоднішньому вигляді складає 2,5 м. Викутий у скелі вівтар сягає у висоту 1,2 м, а в ширину 0,6 м. Прямо перед ним вирізана в скелі ікона шириною 0,5 м і висотою 0,7 м. Над нею викуто хрест у крузі, що складається з чотирьох трикутників, вістрям спрямованих до середини. Стіни каплиці, яка мала округлу форму, вирівняні й прошліфовані. Її верхня частина має куполоподібний вигляд.

У нижній частині вівтаря викуто хрест із великим розширеним нижнім раменом – так званою могилою Адама, під верхом виступає невеличка ікона. На боковій стінці вівтаря чотири хрести в крузі, мальовані білою, синьою і жовтою фарбами. Нижче ікони, перед вівтарем нанесено графічне зображення очевидно святого Онуфрія Великого, видатного печерного пустельника з Фіваїди, на що вказує таке ж графічне зображення лева на вертикальній стінці праворуч від вівтаря.

Залишки каплиці відзначаються чималою кількістю підтісувань, підправлень, що може вказувати, крім усього іншого, на широке застосування в інтер’єрі дерев’яних конструкцій, зокрема в її нижній частині.

Келія, що розташована одразу після каплиці, має 3 м ширини і 2,5 м висоти. На висоті 1,8 м від землі вирізана в скелі ікона, розміром 0,7 м висоти і 0,45 м ширини. Зверху, внизу й праворуч від ікони викуто п’ять хрестів у крузі, які мають у діаметрі близько 0,2 м.

Друга келія, яка найбільше постраждала від вибуху, має округлу форму, яка зустрічається в печерах монаха Середнього Подністров’я. Імовірно вона мала в довжину більше 2 м, у висоту до 2 м. Очевидно, що келія мала житлово-побутовий характер. З цього боку був вхід до печерної обителі.

Зверху над печерним осідком вирівняний майдан довжиною 16 м, шириною 9 м. З двох боків від печери виявлено джерела, одне з яких функціонує до нашого часу.

Зруйнована печерна пам’ятка очевидно існувала ще з давніх часів, на що вказують антропоморфні зображення, зауважені у верхній частині каплиці. До того ж виявлені хрести в крузі з розширеними кінцівками рамен дійшли до нас іще з дохристиянського періоду й наносилися на кам’яні стіни храмів давнього Галича ХІІ–ХІІІ століть.