Низький уклін йому за його жертовність і самовідданість.
Вічна йому пам’ять.
КЛИМОВИЧ ІГОР ІГОРОВИЧ
позивний «Африка»
(13.06.1991 – 30.07.2025)
Молодший лейтенант Третьої окремої штурмової бригади Сухопутних військ ЗСУ.
З дитинства Ігор був активним учасником культурного життя села, відвідував Народний дім, писав вірші, захоплювався історією, досліджував своє коріння. Випустив декілька поетичних збірок, одну з яких з великою гордістю презентував у рідному селі.
Протягом останніх десяти років мешкав у Києві У 2012 р. балотувався до Верховної Ради України 7-го скликання від політичної партії «Українська Національна Асамблея». Брав активну участь у Революції Гідності. Був засновником спортивно-оздоровчого клубу «Беллатор» та історичного клубу «Застава».
Мандрував Україною, збирав старожитності, цікавився реконструкцією давньоруської та середньовічної культури. Був знавцем історичної зброї, побуту, одягу та звичаїв. Перший українець, який став учасником міжнародної асоціації експериментальної археології EXARC. Постійний учасник фестивалю «Ту Стань!», де разом із побратимами з клубу живої історії «Застава» відтворював культуру вікінгів у Русі.
У соціальній мережі Facebook створив краєзнавчу групу
Грабовець (Grabowiec, Grabowice, Grabowiec – Stryjski), де публікував матеріали про історію та культурну спадщину рідного села. Однією з останніх його ініціатив була підготовка зустрічі з односельцями, щоб представити унікальну знахідку – Хрест-енколпіон, яку він планував передати на тимчасове експонування до Стрийського краєзнавчого музею «Верховина». А ще мріяв про майбутні археологічні дослідження в околицях с. Грабовець.
Окрім історії, Ігор захоплювався фотомистецтвом. У 2021 р. став лауреатом призу глядацьких симпатій у конкурсі «Мандрівник-фотограф року», де змагалися 370 фотографів з усієї України. Цього року в м. Стрий презентував фотовиставку «Людина і війна» – 48 чорно-білих світлин, зроблених на плівку на фронті. Її відвідали, зокрема, жителі нашої громади і учні Дулібського ліцею – його рідної школи.
У 2022 р. Ігор став до лав Хорунжої служби (створена за традицією упівців) Третьої окремої штурмової бригади. Його зброєю стала не тільки гвинтівка, а й слово, історія, культура. Він виконував важливу гуманітарну місію: розробляв унікальні методики морально-психологічного забезпечення, проводив лекції, організовував екскурсії, зустрічі з культурними діячами для військовослужбовців, надихаючи побратимів прикладами героїзму предків.
Займався евакуацією культурної спадщини: разом із побратимами 3 ОШБр врятував 900-літню Половецьку кам’яну бабу з Донеччини, яку під обстрілами вивіз до Дніпровського національного історичного музею імені Дмитра Яворницького.
У лютому цього року Ігор отримав звання молодшого лейтенанта.
Мужньо виконуючи військовий обов’язок, у бою за Україну, її свободу та незалежність, загинув 30 липня на Харківщині.
Ігор Климович був справжнім козаком — воїном, мислителем, митцем. Він говорив: «Треба насипати кургани, будувати пам’ятники, шукати історію й піднімати її з землі». І він це робив – вдома, на фронті, скрізь, де був.
У Ігоря залишилися батьки, брат та дружина, яка чекає на народження донечки. Висловлюємо щирі співчуття родині, друзям, побратимам та всім, хто знав його. Вічна й світла пам’ять!
Дата та місце прощання і поховання буде повідомлено додатково.
Сумуємо разом з усією громадою!
Батьки мої, простіть мене за все!
Простіть за кривду, рани і образи.
Нас всіх життєва течія несе,
Та розумієм ми це не одразу!
Простіть за ночі ті, що не доспали,
За ті слова, що в злості говорив,
Простіть за всі ті нерозумні чвари,
За все, що я бездумно натворив.
Яка би не спіткала нас година:
Чи радісна, а може, і трагічна –
Прийду до дому, впаду на коліна,
Помолюсь Небу – лиш живіть Ви вічно!
© І.Климович, «Голос барикад та бліндажів»
